Човни – невід”ємий елемент транспортної системи практично кожної країни Південної Азії. До початку ХХ століття, більшість комунікацій здійснювалось по річках, так як доріг не було в принципі. Багато де їх немає і дотепер, і єдиний спосіб дістатись до часом навіть досить великого міста – плисти кілька годин на човні.
Була в мене така хотілка, покататись на човні по Меконгу. На справжньому рейсовому, не туристичному. ЛП писало, що є човен, котрий 2 дні пливе від тайського кордону в Луанг Прабанг. Але в мій поточний маршрут він не дуже вписувався, таяк треба було 2 дні плисти в одні сторону, потім ще так само 2 дні назад. Плюс до того ЛП не зобов’язано говорити правду. Відповідно, я не дуже на нього розраховував. В Луанг Прабангу вдалось вияснити, що човен таки існує, але їздять на ньому в основному бекпекери, що прибувають з Таїланду.
Покататись на великому човні так і не вийшло, зато вдоста наплавався на “локальних”.
Муанг Нгоі (Muang Ngoi Neua) – одне з сіл, що сполучається зі світом тільки човнами. Село позиціонується як тихе та не туристичне, відправна точка для трекінгу по навколишніх, ще більш тихих та не туристичниїх селах. Не знаю, на скільки село не туристичне, на головній вулиці половину будинків – готелі. Все ж обдовбаних малолітніх дибілів тут не помітив.
Unexploded ordnance (UXO) – боєприпаси часів в”єтнамської війни, що не розірвалися. Повно їх тут по лісах валяється. Місцеві люблять виставляти їх на показ. Мені це нагадує комплекс неповноцінності, мол дивіться містери, що ви тут натворили, ану давайте платіть за то.
Конкретно даний екземпляр не являється нездетонованим боєприпасом, формально в категорію UXO не входить.
Відчув на собі, що таке “instant karma”. На початку села, побачив як дівчата намагаються витягнути з ями візок дрів. Допоміг. Одразу за наступним поворотом потрапив на народні гуляння.
По селу волочили на візку колонку з якої лунали народні лаосські мотиви. Місцеві передавали один одному мікрофон, співали по черзі і танцювали. Мабуть не обійшлось без лао-лао – місцевої самогонки, але того я вже не пригадую.
Аналогічна ситуація трапилась в Лаосі ще раз. В одному з магазинів, продавці самі себе обрахували. Чесно віддав їм зайву здачу, і пішов гуляти селом. Практично зразу потрапив на ще одне свято. Місцеві грали якусь гру, що полягала в закидуванні шматяного м”ячика в кільце закріпленого на високому стовбі. Команда чоловіків, проти команди жінок. Запросили зіграти з ними, пригостили пивом.
Муанг Сінг (Muang Sing) – ще одне відносно не туристичне місце на кордоні з Китаєм. Присутність Китаю видає супермаркет з незрозумілими китайськими продуктами, і гидотним китайським пивом, що в двічі дешевше за Бірлао.
Луанг Намта (Luang Namtha) – місцевий трекінговий хаб. Таяк я проти організованого туризму, то замість того, щоб підписатись на якийсь трекінговий маршрут, взяв в оренду велосипед і носився цілий день по навколишніх селах. Схоже не я один такий розумний, села які знаходяться в радіусі велосипедної досяжності заїжджені вже вздовж і впоперек. Народ на іноземців ніяк не реагує. З одного боку то добре, з іншого їх не дуже пофотографуєш, бо вони вже мабуть зафотографовані до дір такими розумними як я. Від тих сіл, якщо чесно не особо в захваті, нічо такого екстраординарного, село як село.
Майже в кожному селі посеред дороги ставили величезний тент, столи, музику канєшноже, і проводили народні гуляння. З чим то пов’язано не вкурсі, можливо якесь свято, можливо п’ятниця, можливо навіть якийсь період свят, оскільки схожі речі бачив кілька днів поспіль. В одних селах на столах не було нічого, крім води, і люди масово рубались в карти на гроші. В інших на столах була їжа і алкоголь. Але у всіх без вийнятку була музика і канєшноже караоке.
По дорозі на котрійсь з зупинок продавали смажених щурів. При більш детальному огляді, виявилось, що то не щур, а щось схоже на білку, тільки сіре. Біля смажених звірят збоку лежали кілька не смажених, і навіть один живий в клітці.
Млинці – роті. Начинка на вибір, хочеш з шоколадом, хочеш з капустою, все робиться прямо при тобі.
Як і всюди в Азії, найцікавіше місце – базар. Як і на кожному базарі, найцікавіший відділ – м”ясо і тварини.
P.S. Більша половина фото зняті на теплий ламповий плівковий Pentax ME Super.