Пустеля Ваді-Рам. Йорданія. Шматочок Марсу на Землі.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Стандартний йорданський “золотий трикутник” виглядає так: Петра, Ваді-Рам, Джераш. В плані значення в історії цивілізації пустеля Ваді-Рам, звичайно ж поступається Петрі, але в плані природи далеко переганяє йорданський mest see №1. Мало де на цій планеті можна побачити такі пейзажі. Вони по правді видаються нереальними.

Пустеля Ваді-Рам слугувала павільйоном для зйомки таких фільмів як: “Марсіанин”, “Червона планета”, “Останні дні на Марсі”, “Трансформери”, “Лоуренс Аравійський”, і ще багато інших.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Селище Ваді Рам – ворота пустелі. За сумісництвом, місце куди приїжджають помирати старі позашляховики. По всьому селу повно різної степені ушатаності Крузаків, Хайлюксів, та інших правильних машин. Частина з них ще катає туристів по пустелі, інша частина тихо іржавіє під палючим сонцем Аравії.

Наша екскурсія по пустелі теж була не виключенням в плані транспорту. Нам теж дісталось авто з тих ліпших.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Ось вона наша красотулічка, на якій довелося підкорювати безкраї піщані простори. Toyota Land Cruiser 60. Побачила світ машина не так давно, десь між 1980 і 1990, але перетерпіла ймовірно порядком більше за інших. На момент нашої зустрічі було зламане все що тільки ламається. Електроніка, фари, склопідйомники – гордим дітям пустелі всього того не треба. Все решта продовжувало працювати, і тойотка з горем пополам розсікала бархани.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Одометр зламався десь на 400 000. Скільки машина проїхала після того, не відомо. Кожних кілька хвилин радіатор закипав, з під капоту валили клуби пари, доводилось зупинятись і заливати воду. Капот не закривався, тому, щоб він випадково не хлопнувся на лобове скло, його щоразу примотували колючим дротом до залишків решітки радіатора. Але тойота все одно їхала!

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

В”їхали в пустелю. Десь тут між скелями було “джерело Лоуренса”. Лоуренс Аравійський, хто не знав, Томас Едвард Лоуренс – англійський розвідник, що відіграв важливу роль в організації повстання арабів проти Османської імперії приблизно 100 років тому. Вважається одним з прототипів Джеймса Бонда.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Сумнівно, що Лоуренс мав відношення до даного джерела. Думаю це щось на кшталт “скелі Довбуша”, що є в кожному селі в Карпатах.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Каньйон Khazali – вузька довга тріщина в скелях, стіни якої розписані древніми і не дуже петрогліфами. Підозрюю, значна частина з них з”явилася вже в наші дні.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Корабель пустелі.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

З деяких дюн можна спуститися на сноуборді, чи то сендборді. Правда поки піднімаєшся на дюну з тебе вийде пів літри води.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Вид з вершини дюни. Дюн насправді не багато, по більшій часті скелі і піщана рівнина.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Ще один правильний автомобіль.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Один з кам”яних мостів. Цей здається мав назву Burdah Rock Bridge.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Можна оцінити масштаб мосту.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

По трохи добираємося до нашого “табору бедуїнів”.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

В таборі нас чекав ще один викопний монстр з епохи коли дерева були зеленіші машини робили на віки. Mercedes-Benz L 322, модель 1959-го року. Кажуть зламати цю машину може хіба пряме попадання протитанкового снаряду.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Коли сонце вже почало сідати, перечекавши кілька жарких годин в таборі, рушив досліджувати навколишню пустелю.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

З заходом сонця пустеля набуває кольорів. Від брудно вицвілого жовтого протягом дня, до оранжевого й рожевого у вечері.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія    Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Ходити по піску треба виключно босим! Інакше нашо то все? Тим більше, що під вечір він дещо холодніший, і ноги не пече.

Пісок крупнозернистий, і скрипить під ногами. У нас такого не зустрічав. Словом рекомендую.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Тим часом, пустеля продовжувала міняти забарвлення.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

В якийсь момент, про те що ти на Землі нагадував тільки якийсь проїжджаючий в далині талібанський пікап.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Призахідній вид на наш “табір бедуїнів”. Знизу справа великий “тусовочний намет”, де всі їдять або просто проводять час, коли не на дворі. Зліва по центру маленькі двомісні будиночки де нас поселили.

Від справжнього бедуїнського табору там давно вже нічого нема. Все на 100% туристичне. Таких таборів десятками розкидано по пустелі. Від нашого можна було спостерігати мінімум 5 аналогічних “таборів бедуїнів” в радіусі видимості.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Чим мені подобаються бюджетні подорожі, так тим що можна спілкуватись з такими самим мандрівниками як ти, але з різних країн. Ми сиділи в “тусовочному” наметі. Я пригостив бажаючих привезеною з Петри динею. Ми обговорювали все на світі: традиції різних народів, політику, історію ітд. Це колосальний обмін досвідом з живими носіями культури всього світу. В дорогих готелях такого б не було.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Міжнародна тусовка спостерігає за заходом сонця.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Чим не планета Татуїн.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Обдерте офісне крісло посеред пустелі. Хороша декорація для постапокаліптичної картини.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Тим часом сонце зайшло, пісок став різко охолоджуватись, довелось повернутись в табір. На мене ще чекала вечеря, кальян і години розмов про все на світі в інтернаціональній тусовці.

Пустеля Ваді-Рам Йорданія

Наступного дня старий-добрий Land Cruiser вивіз нас з пустелі без особливих проблем.

І трохи жовчі на завершення. Пустеля, як і вся Йорданія, залишила двоякі враження. Так і хочеться сказати, все би тут було добре, якби не араби. Подібне відношення до туристів можна зустріти хіба в Славську, чи інших курортах, що так і не випливли з 90-х, а подекуди й з СССР. Місцеві ставляться до тебе так, ніби а) ти тут останній турист, і наступні 1000 поколінь тут нікого не буде, б) завтра на місто скинуть атомну бомбу, і паритисьні про що вже не треба.

Наш випадок. Підозрюю він тут класичний. Запхали 6 пасажирів + водій в ледве живий Ленд Крузер. Обіцяли катати цілий день по пустелі і прочитали список з 10+ локацій. Десь за 2-3 години водій сказав, що то вже все, і пора їхати додому. Після того, як ми досить серйозно на нього натисли, він сказав, що просто пожартував, і ми їдемо по наперед узгодженому маршруту. Той факт, що це був не жарт, думаю пояснювати не треба.

Можливо це нюанс бюджетних мандрів, і в дорожчому сегменті таки працює правило “you get what you paid for”, але поки я не пенсіонер з багатої країни, цей сегмент не для мене. Та й сумніваюсь, що в пенсіонерських турах було б стільки пригод і цікавих зустрічей!