Вірменія. Частина 3. Нагірний Карабах.

Вірменія
1. біля м. Горіс.

Їхав в Нагірний Карабах за руїнами, танками і табличками “міни”. Вийшло трохи не так. Дещо встигли відремонтувати (на честь мого приїзду). Дороги нові, хорошої якості. Міста цілком цивільні (деякі). Танків я так і не знайшов, а от руїн достатньо.

Вірменія

Нагірний Карабах

2. біля м. Горіс.

Столиця – Степанакерт, нічим особливим не відрізняється, місто собі та й місто. Названа в честь Степана Шаумяна – “Леніна на Кавказі”, який теж в свою чергу толком нічим не відзначився, хібащо був випадково розстріляний, і згодом прирівняний до мучеників від комунізму.


3. Степанакерт

В столиці є 2 музеї. Перший – “Музей історії Карабаху“. Єдине що там варто уваги, то симпатична екскурсоводка. Досить нічого навіть по наших мірках (кагбе ясно шо українки найгарніші). Взагалі з дівками там не дуже, деякі мають здатність носити бороду, хоча є і винятки.

Набагато цікавіший другий – “Музей безвісті пропавших“. Вважаю себе людиною, яку важко чим небудь вразити, але там в середині, мене прогребло ніпадєцкі. Експозиція не показує то як вірмени героїчно товкли азерів, нема в громадянській війні нічого героїчного. Експозиція говорить про людей, більшості яких вже нема. Причому, відчуйте різницю, не про солдатів, про людей.

Колись ми були одною країною, і в побуті було багато спільного, може хто пам”ятає, цигарки “President”, одноразові станки для бриття “BІС”, перші китайські касетники ітд…

Тітоньки – екскурсоводи, розказують історію майже кожного експонату: “Вот знимка з передвесільної фотосесії, молодий з молодою в шлюбних костюмах. Одружитись їм так і не вийшло, за кілька днів до весілля молодий загинув. Батьки зберегли костюми і передали їх в музей. Вот вони висять…” Або таке: “Оце мій син, (показує на фото), він загинув тоді-то тоді-то, був водієм БМП”

В музеї є саморобна зброя, нічо цікавого, хіба для любителів залізяк.

Нагорний Карабах
4. м.Шуша

В процесі пошуків ржавілих танків, заїхав не туда де треба. За що отримав можливість поспілкуватися з “органами”. Як я вже казав, в попередній статті, міліція у Вірменії, це більше привід для паржать ніж для хвилювання. Міліціонери переписали всі знимки з мого фотоапарата. Дізнавшись що ми їхали через Азербайджан, довго розпитували про Баку, як там живеться ітеде. Як виявилось, до війни вони жили там.


5. м.Шуша


6. м.Шуша

Є така вірменська традиція, ремонтувати тільки центральні об”єкти. Наприклад після землетрусу 1988 року відновили повністю тільки епіцентр – місто Спітак, сусіднє в декілька разів більше місто Гюмрі не відбудоване повністю і дотепер. Так і в НКР, Степанакерт відновили, а за 10 км від нього в місті Шуша (Шуши), люди досих пір живуть в обвуглених будинках, і гріються “буржуйками”.


7. м.Шуша


8. м.Шуша


9. м.Шуша


10. м.Шуша

Мечеть в м. Шуша. На мінаретах видно сліди попадання РСЗО Град


11. м.Шуша


12. м.Шуша


13. м.Шуша


14. м.Шуша


15. м.Шуша


16. м.Шуша

Коли в м. Шуша стояли війська азербайджану, церква була складом боєприпасів. Вона була знищена під час штурму Шуші – переломного моменту в ході конфлікту. Після війни церкву відбудували, зараз це один з символів тих часів.


17. м.Шуша


18. м. Аскеран

Є ще одна вірменська традиція, пропонувати свою допомогу, коли вона вже не потрібна. От наприклад, приперлися ми в якесь місто, заночували в чагарях, а на ранок приходить місцевий і каже “А чо ж ви до мене вчора не зайшли?”. Питається, а ти де вчора був? Після того як правило запрошують додому, кормлять/поять.


18. м.Аскеран

Росія
Росія. Ростов
Дагестан 1
Дагестан 2. Міліція.
Дагестан 3. Work for food!

Азербайджан
Азербйджан гюзель! Частина 1.
Азербйджан гюзель? Частина 2.

Грузія
Welcome to Geоrgia
Антиросійська агітація

Вірменія
Частина 1
Частина 2
Частина 3. Нагорний Карабах

Паром
Паром Поті – Ілічівськ.

12 thoughts on “Вірменія. Частина 3. Нагірний Карабах.

  1. veselamuza

    А ти так просто подорожуєш, чи по роботі?
    Напевно цікаво так… та не напевно, а точно!
    Таке все там стрешне, як після бомбардування. Думаю, що Грузія після Вірменії здасться нам Лас-Вегасом :)

  2. admin Post author

    тада, хотів би я знайти таку роботу, шоби в такі країни у відрядження посилали :)

    Грузія троха більше причесана за Вірменію, але і там і там приблизно то саме, не далеко втекли :)

  3. rlomkkko

    прекрасна традиція як на мене
    тіко дурнувата трохи))))
    я про відбудовувати тіко фрагменти
    гатні камяні куполи церков

  4. dgri

    Так і в НКР, Степанакерт відновили, а за 10 км від нього в місті Шуша (Шуши), люди досих пір живуть в обвуглених будинках, і гріються “буржуйками”.

    НКР – невизнана держава, і ніхто не буде інвестувати туди серйозні гроші на відбудову і розвиток, доки не буде врегульовано правовий статус.

  5. dgri

    Я теж так думаю. Але це просто благодійність з неясними перспективами, тож навряд чи це можуть бути великі суми.
    От для державного фінансування нестабільність навіть краща – спробуй дізнайся після усіх вибухів та обстрілів, скільки грошей поховано під руїнами, а скільки розкрали і з ким розділили.

  6. yussouf

    гггг, і мене в Шуші прийняли
    аж на гірці, на розі

    бо занадто близько за їхніми мірками військовго часу був до частини на протилежному розі :-(

    потім їбли мозок у мєнтурі години зо три, після чого в кабінеті начальника міліцїї накрили поляну і напоїли в гімно повне

    ще й відвезли в Степенакерт

  7. Anonymous

    Був у Шуші двічі: у серпні 2009 та у серпні 2010 (сподіваюся ще раз туди потрапити). Хоча й місто одне з найбільш зруйнованих в НКР, але за рік дуже багато чого змінилося. В цьому році я був в Шуші всього дві години, тому що виїхав зі Степанакерту ввечері та мав стопом вночі їхати в Бердзор, а далі в Єреван, оскільки на руках були квитки на концерт Сержа Танкяна (System of a down). Не дивлячись на те, що вже темнішало, але будівельники працювали цілодобово, відновлюючи місто. Сподіваюся, що Вам сподобалося в Арцасі та Ви ще неодмінно відвідаєте його знову.

    P.S. було б набагато краще, якби Ви заздалегідь знали б, що Ви хочете побачити, бо їдучі “всліпу” багато чого цікавого можна не побачити. Наприклад ще в минулому році я не знав, що в Шуші є церква “Канач жам” та чарівний вигляд на плато, а в цьому році місцеві діти мені провели невелику екскурсію…

Leave a Reply