Автомандрівка південною Україною. Мигія, Актовський каньон, Олешківські піски, музей РВСН.

Олешківські піски херсонська область Україна

Часто іноземці задають мені питання: “а що цікавого можна глянути в Україні,”. Кого як, а мене то вганяє в ступор. І правда, традиційні Львів/Одеса для людей які живуть в Парижі, Відні чи Кракові, інтересу представляють мало, а що ще запропонувати особого поняття не маю. Для багатьох з нас український внутрішній туризм, це щось на стільки не цікаве, що ми його ігноруємо. Ніби то й є що глянути, але то шкода часу, то бажання нема  кудись їхати. 

Та все ж once upon a time, ми зважились і маючи кілька вихідних підряд, не пішли в гори, чи поїхали на ближні закордони, а вирішили дослідити що цікавого є у нас під боком.

Мигія Первомайський район Миколаївська область Україна

Село Мигія – наша перша зупинка. Вузька каньоноподібна долина річки Південний Буг з порогами і скелями. Разом це все називається я регіональний ландшафтний парк “Гранітно-степове побужжя”.

Мигія Первомайський район Миколаївська область Україна

Місцеві контори організували тут рафтинг.

Мигія Первомайський район Миколаївська область Україна

Імхо на Чорному Черемоші рафтинг цікавіший.

Мигія Первомайський район Миколаївська область Україна

Біля Мигії знаходиться радонове озеро. Колись це був не то базальтовий не то гранітний кар”єр, який в один момент затопило грунтовими водами. Кажуть на дні озера знаходиться багато техніки, яку не встигли підняти. Хороше місце щоб стати на ночівлю, чистіше і менш людне ніж Мигія.

Мигія Первомайський район Миколаївська область Україна

Захід сонця з берегів радонового озера.

Актовский каньон херсонська область Україна

Далі наш путь лежав в Актовський каньон.

Актовский каньон херсонська область Україна

Дорога варта окремої згадки. Її мабуть прокладали ще за царя. Швидше проїхати по грунтовій обочині ніж по кострубатій бруківці.

Актовский каньон херсонська область Україна

Каньон розтягнувся на 5 км вздовж річки Мертвовод.

Актовский каньон херсонська область Україна

Кажуть з геологічної точки зору це копія американського Гранд Каньону.

Актовский каньон херсонська область Україна

В кількох місцях можна спуститися до води.

Актовский каньон херсонська область Україна

Тут досить багато туристів.

Актовский каньон херсонська область Україна

Актовский каньон херсонська область Україна

Актовский каньон херсонська область Україна

Актовский каньон. Велика клікабельна панорама.

Актовский каньон херсонська область Україна

Як потім виявилось, до найкрасивіших скель ми так і не добралися. Зрештою, тих що побачили теж було достатньо.

Актовский каньон херсонська область Україна

Того дня, ми виїхали з самого ранку, не снідавши, щоб не тратити час на приготування їжі. Планували поїсти в Актовому. І що ви думаєте? Тут не те що кафешки, тут магазину нормального нема. Про готелі взагалі мовчу.

Мене вразила повна відсутність інфраструктури. Не те щоби вразила, не можу зрозуміти, як таке взагалі можливо. Не було жодного вказівника, жодної карти. Звик, що за кордоном, та зрештою і у нас, в таких місцях понатикано орієнтирів “йдіть туди”, “точка огляду там” ітд. В Актовському каньоні цього не було навіть приблизно. Доводилось орієнтуватись по GPS.

Якби то була якась забита локація, де проходить півтори людини на рік. Але сюди приїжджають автобуси з сотнями туристів. В Актового здоровенний туристичний потенціал, яким наразі ніхто ще не скористався. Якби це було Закарпаття, тут би вже набудували готелів “У Марічки й Івана”, і кафе “Смерічка”. Моя думка, що місцеві фактично ходять по грошах, але лінуються зігнути спину щоб їх підняти.

Наступними після Актового на черзі були Олешківські піски.

Олешківські піски херсонська область Україна

В ХІХ столітті в наслідок випасу овець було знищено трав”яний покрив, що призвело до ерозії грунту та розростання пісків, так ми отримали те, що тепер називається Олешківські піски.

Згодом, щоб піски не розросталися, їх обгородили лісосмугами.

Олешківські піски херсонська область Україна

Кажуть це другий найбільший піщаний масив Європи. Слово “пустеля” тут не дуже доречне. Більшість пустелі виглядає як на фото зверху.

Доречі канонічна азіатська/аравійська пустеля теж не така вже й пуста, там теж багато рослинності.

Олешківські піски херсонська область Україна

Щоб добратися до більш-менш “пустельного” ландшафту треба проїхати кілька кілометрів вглиб.

Орієнтуваня тут не з простих. На карту нанесено кілька доріг, але вони петляють, зникають, переходять в інші ітд. Про які небудь вказівники нема навіть мови. В мережі інформації теж не багато. Теоретично є стандартний туристичний маршрут, але нам знайти його не вдалося. Довелося їхати навмання.

Олешківські піски херсонська область Україна

Олешківські піски херсонська область Україна

Вгадайте, що за концентричні кола на піску. Це дуги намальовані травинками в наслідок обертання по вітру.

Олешківські піски херсонська область Україна

Спостерігаємо захід сонця з дюни.

Олешківські піски херсонська область Україна

Місце ночівлі.

Олешківські піски херсонська область Україна

Піски – колишній військовий полігон для бомбометання. Це все ми знайшли буквально в радіусі 10-20 метрів від наметів. Власне військові і тепер нікуди не ділись. Ми кілька раз впиралися в їхні КПП, коли намагались заїхати в піски.

Олешківські піски херсонська область Україна

За багато років тут утворилась своя особлива екосистема. На піску дуже добре помітно, на скільки все навколо тебе живе. Безліч слідів тварин, лисиці, ящірки, жуки ітд.

Приходить відчуття, що ти тут зовсім не господар, тебе всього навсього пустили до себе в гості. Це трохи інший рівень, ніж просто виїхати “на шашлики”.

Олешківські піски – місце особливе. Як мінімум новий досвід і враження від місця куди пересічний турист потрапляє не часто. Думаю варто було проїхати всі 2000+ км лише заради пісків.

Олешківські піски херсонська область Україна

музей РВСН Побузьке Миколаївська область Україна

Мабуть єдиний в свому роді (в Україні так точно) музей ракетних військ стратегічного призначення (стара абревіатура РВСН).

На фото зверху міжконтинентальна балістична ракета (МБР) 15А18М РС-20В “Воєвода”, код НАТО SS-20 Satan. Довжина 36м. Дальність польоту 15000км. Несе 50 боєголовок, 10 бойових, 40 – фальшиві мішені. Може перетворити на ядерну пустелю 200 000 км² території.

музей РВСН Побузьке Миколаївська область Україна

Тягач МАЗ-537 з причепом для транспортування МБР на рідкому паливі.

музей РВСН Побузьке Миколаївська область Україна

Тягач для транспортування твердопаливної МБР. Твердопаливні ракети вимагали особливих температурних умов зберігання, тому перевозили їх в спеціальних рефрижераторах. Один тягач не міг справитись з контейнером, тому для перевезення ззаду чіпляли ще один штовхаючий тягач. Довжина тягача 9м, а висота шини 1,6м. Спробуйте оцінити розмір рефрижератора.

музей РВСН Побузьке Миколаївська область Україна

“Будка охорони”. Башня зверху – кулеметне гніздо.

музей РВСН Побузьке Миколаївська область Україна

Приймач системи “Периметр”. Система “Периметр” (в НАТО відома як “Мертва рука”) – комплекс гарантованого автоматичного ядерного удару у відповідь. По простому, у випадку якщо по нас попали ядерним зарядом, і всі загинули, система автоматично запускає ВСІ існуючі ракети по території “потенційного потивника”. Створена для того, щоб стримати “потенційного противника” від спокуси завдати ядерний удар на випередження. Не виключено, що в Росії працює дотепер.

Півсфери на середньому і задньому плані – датчики ядерного вибуху.

Музей справив на багато більше враження ніж посто купа старих залізяк.

Спробуйте оцінити хоча б приблизну вартість МБР. Скільки заводів було задіяно для її виготовлення. Скільки кваліфікованих спеціалістів, і складного обладнання потрібно було, щоб підтримувати ракету в постійній бойовій готовності. А тепер множимо це все на кількість МБР в Союзі (2000 з гаком). Не мало набігає, правда? Не забуваємо про не дешеві наукові дослідження, адже це передова галузь науки та промисловості для свого часу. Уявіть собі скільки ресурсів було витрачено, скільки світлих голів які могли б рухати планету вперед (а інженери ракетники безперечно були такими) працювало над тим, щоб просто тотально всіх знищити. Як далеко міг би піти прогрес, якби всі ці ресурси направили в корисне русло?…

Олешківські піски херсонська область Україна

Мораль сєй басні такова: кататись по Україні – дешево, сердито і весело. У нас теж є багато чого цікавого. Давайте досліджувати наші чудеса самостійно,  ане дізнаватися про них з відгуків іноземців. :)