Про туристичні путівники

В 50-60х роках для американських військових, що відвідували місця баталій Другої Світової, друкували книжки, де було написано, що подивитись, як туди доїхати і де заночувати. Власне так зародився сучасний ринок туристичних довідників.

Друковані видання

Зараз поняття путівник у більшості стійко асоціюється Lonely Planet. Які туристичні путівники ви знаєте, крім ЛП? Footprint, Bradt, Frommers, Let’s go  ітд… Чули про такі? Їх існує досить багато, хороших і різних, в кожного своя ніша, свої переваги й недоліки.

Основне, що варто знати про путівник, як часто оновлюється (коли надруковане найсвіжіше видання), на яку аудиторію розрахований, та в якому регіоні має найкраще “покриття”.

З оновленням все зрозуміло. Не варто очікувати 100% точності й адекватності від путівника старшого за 2 роки. Світ швидко міняється. Зникають і з”являються не тільки готелі в центрі міста, а й цілі країни.

Кожен бренд розрахований на свою цільову (цінову) аудиторію. Ринок, ніде від нього не дінешся.

Fodors і Frommers розрахований на вищий ціновій діапазон. Для багатих пенсіонерів що їздять на таксі та живуть в дорогих готелях. Не здивуюсь, якщо в наступних виданнях там з”являться розділи типу “як старому пердуну зняти молоду тайку” ітд.

Let’s go навпаки орієнтований на студентів. Правда “покриття” в нього в основному по європейських столицях.

Rough Guide і Lonely Planet були створені по принципу: багато дешевих готелів та ресторанів, декілька середніх, та можливо один дорогий. Наголошую на слові “були”.

На даний момент спостерігається тенденція переходу ЛП у вищий ціновий діапазон. Бюджетних локацій там публікується щораз менше. Хто їздив років 20-30 тому бюджетно, перетворився на європейського пенсіонера, але по старій звичці купує ЛП. От ЛП і вирішило, чого  втрачати аудиторію касу, переходим на багатих старих пердунів.

Так що цілком не виключено, що в найближчому майбутньому Rough Guide займе нішу LP, а LP в свою чергу приєднається до старперських видань.

Про “покриття”, до прикладу, Lonely Planet має найсильнішу підбірку матеріалів по Азії, Rough Guide по Африці, Footprint всі хвалять за книжки по Південній Америці, для “нестандартних” країн типу Конго і Судану кажуть чудово підходить Bradt.

Wikivoyage та Wikitravel

Якщо ви шукаєте свіжу та актуальну інформацію, вам сюди. Онлайн гайдбуки оновлюються дуже часто, найбільш популярні розділи, ледь не щодня.

Перевагою таких ресурсів є неупередженість та відсутність орієнтації на конкретний сегмент (читаємо не для багатих пенсіонерів). Це ж являється і основним недоліком так, як більшість співавторів не являється професіоналами в галузі туристичної журналістики. Тобто ціни та графік транспорту там більш-менш актуальні, а от з якісними оцінками можуть бути не співпадіння.

Два найбільші електронні туристичні довідники Wikitravel та Wikivoyage (укр. Вікімандри). Колись були одним і тим самим, доки в якомусь там році власники не продали проект американцям для комерційного використання (Wikitravel). Не згодна з цим частина спільноти авторів мігрувала разом з контентом на платформу Wikimedia Foundation (приєднались до Вікіпедії короче) і утворили Wikivoyage.

Вікімандри поступово перемагають, перетягуючи все більше аудиторії до себе (принаймні мені хочеться в це вірити). Плюс використання технології та принципів Wikimedia Foundation дає кілька цікавих переваг:

1. Вікімандри можна безкоштовно завантажити для роботи офлайн.

2. Інтеграція з безкоштовними векторними картами OpenStreetMaps

3. Можливість згенерувати електронний документ в форматі pdf, epub, zim ітд з обраних розділів. По суті можна самому собі безкоштовно зробити електронний довідник з розділам які тебе цікавлять, без нічого зайвого.

4. Наявність адекватних безкоштовних Android додатків. Kiwix, Wikisherpa.

Є ще пару інших електронних тревел буків, але вони або за гроші, або чисто рекламні, або використовують базу когось з вище зазначених.

Що краще, Wikivoyage чи Lonely Planet

А тепер пропоную по холіварити, обговоримо переваги й недоліки електронних та друкованих путівників.

Lonely Planet недоліки

Коштує гроші. Армію авторів треба кормити.

Не актуальна. Світ міняється швидше ніж виходять нові ЛП.

Мільйони людей їздять по маршрутах прописаних в ЛП. Якщо хочете знайти місце де немає туристів, то їхати треба в те місто, про яке ЛП не пише взагалі.

Масса. Зустрічав людей, що возять з собою по 4-5 різних ЛП, це 2-3 кг зайвої ваги в наплічнику.

Купа лишнього. До 20% від загального об”єму книги. Повторюсь, путівник в першу чергу пише, що подивитись, як туди доїхати, і де заночувати. Де можна відвідати гейські тусовки та майстеркласи з приготування місцевої їжі, мене якось не дуже цікавить.

Lonely Planet переваги

Паперова, тепла і лампова.

Не погані карти, карти на яких зразу все позначено

Додаткова інформація по історії (якщо не готувався перед поїздкою, що є погано).

Вопшемто є електронна версія, яку якщо повезе її можна скачати безкоштовно з торентів. Найсвіжіші електронні ЛП не зразу з”являються на торентах.

Можна купити китайську копію з жахливою поліграфією за копійки. Погана поліграфія, і карти в яких неможливо розібратись, ще пів біди. Наші вузькоокі друзі можуть випадково вставити в книгу декілька сторінок з іншої ЛП (що значить можуть, та вони так і роблять).

По приїзду можна поставити на полку, стопка книжок в однаковій палітурці гарно вписується в інтер”єр, і додає + 100 до ЧСВ власника. Можна фраєрнутись перед гостями.

Тепер про електронні путівники. На прикладі Вікімандрів. Електронні туристичні довідники розглядалися виключно в контексті роботи офлайн на Android пристроях.

WikiVoyage недоліки

Не паперова.

Не просто знайти адекватну аплікуху. Купити і забрати на пошті як книжку не вийде. Пов”язано з тим, що безкоштовні Android додатки не завжди сумісні зі всіма моделями Android пристроїв.

Більшість безкоштовних додатків не інтегровані з картами. Карти треба завантажувати окремо. Є надія, що в майбутньому ситуація виправиться.

WikiVoyage переваги

Безкоштовна

Завжди найсвіжіша та найдостовірніша інформація.

Нічого не важить, можна хоч всі вікімандри викачати.

Нічого зайвого (по крайній мірі зайве нічого не важить)

Можна експортнути вибрані розділи в pdf (epub, zim), і їх в свою чергу друкувати.

Якщо колись адекватно інтегрують з картами, то буде суттєвий плюс.

Епілог

Одного разу зустрів людину, яка подорожувала з путівником 7-ми річної давності, і дуже обурювалась з приводу того, що ціни зараз зовсім не такі, і графік транспорту ні разу не співпадає з реальністю.

Надрукований 20 хвилин тому ЛП вже не актуальний. В ньому точно знайдеться кілька помилок. Там будуть неправильні ціни, розклади неіснуючих автобусів, а єдиний в місті дешевий хостел позначений в ЛП просто закриють. Будьте готові до того, що об”єктивна реальність відрізнятиметься від того що написано в довіднику.

Гріх буде не згадати про Кротова. Антон Кротов – один з перших популяризаторів самостійних мандрів. Автор легендарної “практики вільних мандрівок”. Почав активно подорожувати ще в 90-х. Жив (живе смислє) з того, що продає свої книжки, путівники і розповіді про мандри. Його путівники були +/- актуальними років 10-12 тому, як мінімум по СНД і для автостопу. На даний момент книги здебільшого не актуальні (і сам Кротов теж), оскільки за той час все сильно змінилось. Люди вивчили англійську, і примірник ЛП більше не коштує як тижневий бюджет поїздки. А от описи мандрів у виконанні Кротова варто почитати, корисно для розуміння філософії самостійних мандрів. Єдину реальну користь з довідників Кротова можуть отримати хіба автостопщики, в плані опису як вибратися з міста на трасу.

UPD. ЛП виклав свої карти у відкритий доступ. Один з основних переваг ЛП – зручні карти, можна отримати безкоштовно. Не знаю на скільки комерційно обґрунтований такий крок, як на мене тепер Lonely Planet можна купувати хіба для колекції.

Карти знаходяться тут: http://media.lonelyplanet.com/ebookmaps/