Індія в ч/б. Раджастан.

Індія – справжній подарунок для таких любителів познимкувати як я. Куди не глянь, на кожному кроці кадр! Око радують різноманітність сцен, сюжетів, фактур ітд. Сюди також можна додати й кольори, але в контексті даного посту це не доцільно :)

Пушкар

Пушкар – одне зі святих місць індуїзму. Сюди стікаються як тисячі індійських паломників, так і європейських хіппі що шукають просвітлення здебільшого в наркотиках.

Продавець арахісу.

Пушкар – місто-свято. Процесія з оркестром на вулиці тут звичне явище.

За духовою секцією тягнеться візочок з акустикою. Такий собі мобільний звукооператор. Тут є здоровенні колонки, акумулятори, якийсь примітивний мікшер ітд.

В оркестр входить також клавішник.

V for Vendetta.

Типова пушкарська сценка.

На тему вуличних тварин можна зняти не одне фото.

Собаки біля продуктових лавок – найбільш типовий сюжет. Ще кілька поїздок, і можна буде робити цілу виставку про азійських песиків.

Чим собаці можна поживитися у лавці зі спеціями, для мене загадка.

Удайпур

 

Удайпур, тут я вперше вийшов за межі відносно цивільної туристичної частини міста, і потрапив в царство шуму і хаосу – справжній індійський базар.

Бунді

Бунді – мабуть найколоритніше місто Раджастану. Тут досі багато людей ходять в національних костюмах, а базарні лавки й майстерні виглядають так, як виглядали мабуть і за часів Імперії Моголів і за Королеви Вікторії.

Важко сказати, яке це століття.

Навряд, чи тут щось сильно змінилось за останні 100-200 років

 

Хтось щось чув про прогрес, чи механізацію виробництва?

При вигляді цих двох в уяві виникають сцени з фільмів Кустуріци й фото Сальгадо.

Вуличний перукар. В одній руці інструмент, в іншій стілець для клієнта, от і вся перукарня. Цікаво, такі вуличні “салони краси” ставляться кожен раз в одному й тому ж місці, чи наприклад можливий виїзд до клієнта?

Продавець біжутерії. В кожної індійської жінки на руках десятки таких кілець. Так, як діаметр кільця стандартний, а руки всі різні, кільце трохи обжимається над розпеченим вугіллям.

Цікаво, чи несе біжутерія якусь інформативну функцію, наприклад кількість і колір кілець відповідно до касти, соціального стану ітд.

Продавець чаю, гранатів та жувальної суміші (в пакетах на задньому плані).

Продавець в лавці з повітряними зміями.

Повітряні змії (кайти), проходять червоною ниткою через всю мою подорож Раджастаном. Взяв з собою в подорож книгу Халеда Госсейні “Ловець повітряних зміїв”, і багато деталей, про які читав, мав змогу бачити на вулицях.

А ще, місто Бунді відоме своїм гігантським фортом, але зараз, за винятком кількох кімнат він закинутий, населяють його в основному мавпи й голуби.

Чітторгаргх

Свій форт, чи то пак його руїни, є й тут. Тут, як і в Бунді, також основне населення – мавпи, а не махараджі.

Вид з форту на місто.

Чітор, як його називають місцеві, був одним з перших в моєму маршруті. Я ще не до кінця призвичаївся до умов зйомки в Індії. І інколи побоювався фотографувати зблизька. Але реакція людей тут розвіяла всі мої страхи.

Особливо не характерним для Азії здалося те, що жінки не намагаються сховатись від камери, а навпаки реагують привітно.

Здебільшого люди позитивно відносяться до того, що їх фотографують.

Чайна лавка. Як і всюди в Азії – чаювання є важливою частиною місцевої культури. І знову ж таки, як всюди в Азії, тут є особливий вид чаю й особливий спосіб його подачі.

Ні, це не завод, і не деталь паровоза, це – соковитискач для цукрової тростини.

Рікша відпочиває біля “робочого станка”.

Враження про Індію були б не повними без поїздки на поїзді. Існує стереотип про антисанітарію і жахливий стан рухомого складу, що пам”ятає ще англійців. Мені ж попались цілком пристойні і чисті вагони. Можна їхати!

Не вокзалах кипить життя, як і всюди в Індії.

Джодхпур

В Джодхпурі досить багато мусульман, побачити жінку в чадрі – не рідкість.

Майстерня / магазин швейних машинок. Продавець схожий на постарілого Павла Зіброва!

Майстерня по виробництву казанів. Згодом фаст-фудові лавки всього міста пектимуть в них самоси чи пакору.

Майстер – клепальник.

Роботяги сіли пообідати, запрошують пригоститися з ними.

 

Торговець гранатами рахує денний виторг.

Джайпур

Джайпур завершує мою подорож по Раджастану. Це найбільше місто штату, тут розташовано кілька головних архітектурних перлин Індії, як от наприклад Хава Махал – палац вітрів. Місто входить до т.в “золотого трикутника” (Делі, Агра, Джайпур) – трьох головних туристичних місць Індії.

Десь біля Амбер форту – найбільшої фортеці Раджастану.

Але досліджувати життя вулиць приносить мені на багато більше задоволення, ніж споглядання архітектури.

Зварювальна майстерня на мотобазарі. Зоб поремонтувати мопед не потрібно їздити від майстра до майстра через все місто. Тут все сконцентровано на одному гектарі землі. Один майстер заварить раму, інший відрегулює двигун, третій полагодить електрику ітд.

А ще Джайпур – індійська столиця дорогоцінного каміння. Сапфіри, смарагди, опали – все це можна купити не тільки в дорогих магазинах, але й у таких от вуличних майстрів. Щоправда, я б не відважився купувати тут що-небудь, не бувши експертом в дорогоцінностях.

P.S. Камера Nikon F100 + 35/2, Плівка Ilford HP5+