Непальський тревелог. День 40-41. Національний парк Чітван

Національний парк Чітван

Національний парк Чітван спершу не входив у мої плани, як такий що перенасичений туристами.

Хотів відвідати парк Бардіа, але глянув на карту і зрозумів, що трястись 2 дні в один бік в місцевих автобусах – не варіант.

Натомість до Чітвану виявилось яких 100 км і всього лише 5 годин дороги. Плюс знайомі сказали що там зараз не сезон і туристів мало.

Дикою природою я особо не фанатів, вирішив сходити на прогулянку так, для загального розвитку. Цікаво було подивитись як джунглі виглядають.

Стандартна чітванська програма – годину пливеш на каное, дивишся на пташок, потім висаджують тебе посеред лісу і ти вертаєшся по джунглях назад. Не один правда, з гідами.

На рахунок гідів, все дуже серйозно. Самого тебе в нацпарк не пустять, тільки в складі групи. Просто так погуляти по джунглях, як на треку до Евересту не вийде. На групу має бути мінімум 2 гіди. Навіть якщо йде одна людина, як в моєму випадку, всеодно 2 гіди.

То не примхи бюрократів, щоб вибити побільше бабла з бідних містерів. Це реально вимоги безпеки. Випадки поранення і навіть смерті туристів від тварин не поодинокі. Гід знає 100500 видів тварин і їх повадки, вміє знаходити тварин швидше, ніж вони знайшли тебе, знає як рятуватись від самих небезпечних з них. Тому ліцензію гіда дістати не так просто, як у випадку з гірським туризмом. Треба довго вчитися, потім кілька років ходити другим гідом в групі. Тільки після того, при умові що здаси купу екзаменів, отримаєш довгоочікувану ліцензію.

От і на мене одного виділили цілих 2 гіди. Веселі адекватні мужики. Розказали багато цікавого.

Перед входом в джунглі інструктаж з техніки безпеки, на тему як вести себе в джунглях. Що робити якщо зустрінеш слона/бегемота/крокодила, і він почне за тобою бігти.

Переказую:

Носоріг – він великий і добре бігає, але не самий розумний. Самий простий варіант врятуватися – вилізти на дерево. Якщо дерева нема, АХТУНГ!!! бігти, знімати з себе речі і кидати в різні сторони, це приведе тварину в замєшатєльство. Ну да, мені так і сказали, шапку кидай туда, сумку туда. Після тих слів зразу вийняв з сумки фотоапарат, щоб не шкода було викидати.

Слон – він великий, його видно з далека. Якщо дикий, обійти подалі, бо він, скотина, апасєн. Якщо домашній, то теж обійти, він теж шкоди натворити може. Слон при бажанні добре бігає, і зносить дерева 30-40 см в діаметрі.

Ведмідь – збиратись всім до купи, створювати багато шуму, брати в руки палки і лупити ведмедя, доки той не передумає до вас лізти.

Тигр скоріш за все сам втече.

Мєлоч всяка теж сама розбігається.

Ну і яка у вас буде реакція, коли вам скажуть бити ведмедя по писку і зривати з себе речі коли втікаєш від носорога? Ну і я теж поржав. Смішно було рівно до першого носорога.

Національний парк Чітван

(пардон за фото. телевика з собою не ношу, викадурвав з 35мм)

Спостерігати за носорогом метрів з 30-ти, досить цікаво. Бачиш яка то здоровенна туша, і одразу розумієш, що гіди не стєбались коли розказували як втікати, особливо коли тварина розвертається і суне в твій бік. Промотались так біля нього хвилин 20-30, посуваючись туди-сюди, так щоб стояти не по ходу тварини. Потім носоріг втомився і вирішив прилягти поспати, ми лишили його в спокої.

Національний парк Чітван

Хвилин за 20 побачили ще одного в траві на острівці посеред річки.

Національний парк Чітван

З дрібного бачили оленів, дику свиню, крокодилів і вагон різних птахів. Найбільше вразили дикі кури, ну не то шоб вразили, до того диким курам не було місця в моїй картині світу, я не знав про їх існування. Виявилось досить красиві та шустрі “птахи”.

За словами гідів, тікати від тварин доводиться досить часто. Бити ведмедів теж ніразу не байки.

Національний парк Чітван

Щодо самих джунглів, то я очікував дещо інакшого. За вийнятком кількох незвичних для наших широт рослин – звичайний собі густий ліс. Місцями дуже нагадує наш ліси.

Розговорились про домашніх слонів. Виявляється більшість слонів тут “державні” приписані до заповідника. Вони катають туристів, також на них патрулюють нацпарк. Є місця, куди крім як а слонах не добратися.

“Приватний” слон – шалено дороге задоволення, їх купують в Індії в середньому по $40к, залежно від слона ціна може доходити до 60-ти. Займаються вони тільки тим, що возять туристів, правда експлуатують їх на всю катушку. Зі слів гідів, в той час як державний слон возить туристів 1 раз на день, приватний має до 4-х рейсів.

Домашній слон не такий безобідний як здається. Слухається він тільки одну людину – закріпленого за ним погонича. За відсутності погонича може наробити багато шкоди.

Національний парк Чітван

Ввечері відвідав ферму з “державними” слонами.

Національний парк Чітван

Національний парк Чітван

Національний парк Чітван Національний парк Чітван

Слоняча ферма. Купання слона. Збоку стоїть спеціальний чайничок для купання слона. Слон одобряє!

Національний парк Чітван Національний парк Чітван

Був якраз вихідний, і приїхало багато непальських туристів.

Національний парк Чітван

Спочатку фотографувались зі слоними, потім з містерами, потім містери фотографували місцевих.

Національний парк Чітван

Дехто вимагав персональної фотосесії.

Національний парк Чітван   Національний парк Чітван Національний парк Чітван

Слідкуємо за оновленнями “Непальського тревелогу” тут: http://blog.gryniuk.com/category/podorozhi/південна-азія/непал/   

Leave a Reply