частина 02. лет”с зе паті старт. Автостопом по Україні.

автостоп українаДень перший. 9 липня 2006 р.

В неділю зранку ми з Мартою виїхали зі Львова, відносно просто зловили машину до Тернополя. Пан який нас підвозив, виявився досить цікавим, розказував про то, шо негри в США не працюють, і мають більше грошей, ніж ті шо весь час пашуть. Ше розказував, шо одного разу бачив як на якомусь вокзалі троє хачів били двох наших. Той звичайно не зміг пройти мимо, і поміг нашим потовкти хачів, тут раптом приїхав якийсь поїзд на який наші і втекли і той чувак залишився один проти трьох. Але все закінчилось благополучно.

Нас висадили мало не в центрі Тернополя. Тому години дві нам пропонували під”їхати хібашо на сусідню вулицю. Але раптом нам зупинилась напів-вантажівка, аж до Києва. Водій теж виявився чуваком не без гумору, правда зовсім не орієнтувався в географії, він казав, що з Росії в Грузію треба їхати через Нагірний Карабах. Ми вирішили його не розчаровувати і погодились.

По дорозі на Київ відбулось перше наукове харчування учасників експедиції. Десь в хмельницькій області ми натрапили на поле засіяне горохом… Звичайно ми не могли його обминути. Вантажівку чуть не розірвало. Мене від того гороху пару днів ковбасило.

Десь на глухій дорозі на під”їзді до Києва нас тормознула машина. Виліз якийсь переляканий циган просив літр бензини, підвалив ше один. Ми спостерігали за тим в дзеркала заднього виду, не знаючи шо від них чекати. В результаті вони злили літрів так 20. Як потім вияснилось циган з сім”єю втікав від Баронаю На радостях він подарував водію такий нефіговий перстень. Потім виявилось шо він ше й золотий. Я так і не поняв, шо то було, кажуть є такий лохотрон.

Вечером приїхали до Києва, де нас здибали журналісти “Сегодня”. Поки ми їм шось розказували і позували, до нас підійшло двоє дівчат: “…А ви автостопники… а ви кудись їдетете… а ми теж колись їздили” ітд., вони подарували нам йогурт, круто !!!

За допомогою Марти ми вписались до журналіста “5-го каналу”. Виявилось шо в нього вдома тимчасово переховується білоруський опозиціонер. Ну я вже зрадів, думав поспілкуюсь з продвинутими людьми. Але на момент нашого прибуття борець за “свабоду Бєларусі” був відсутній. Як виявилось, він ховався від переслідування у барах м. Києва. З”явився він тільки над ранок, на момент покидання мною вписки я бачив хібашо його п”яти.

Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн

03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані

05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності

08. Всеще Владикавказ

09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія

11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року

4 thoughts on “частина 02. лет”с зе паті старт. Автостопом по Україні.

  1. zirvygolova

    ностальгічне фото, симпатично вийшло) вчора зі Львова до Вроцлава за 14 доїхав, на кордоні черг не було. але то не то, то не Схід

  2. admin Post author

    Чим тобі те фото ностальгічне? Воно доречі на Україні зроблено. Стараюсь шоб виставлені знимки ілюстрували той період, про який йдеться в пості.

Leave a Reply