Катманду, путівник по місту.

Це 100% технічний пост про Катманду. Якщо ви збираєтесь вперше відвідати Непал, ви потрапили за адресою. Тут ви зустрінете кілька корисних речей, які вам знадобляться одразу по приїзді в місто, допоможуть не розгубитися, та не стати наївною жертвою місцевих “помагал”.

Як добратися з аеропорту в місто?

Перше з чим стикається кожен мандрівник по приїзді в нову країну. Одразу за воротами аеропорту вас чекатиме натовп таксистів, який втридорога довезе вас куди завгодно. Торгуватися з ними сенсу не багато, зразу валимо на вихід. Метрів 300 за аеропортовою стоянкою є виїзд на кільцеву дорогу. Ловити транспорт за нормальними цінами треба там.

Найбільш ймовірно ви житимете в околі Тамелю, або в районі Боднатх (Бода ступа). Таксі з аеропорту, що до одного, що до другого вартує в околі 300 рупій (3$), якось сторгувався за 250. Можна заодно сказати таксисту, щоб зупинився біля обмінника, якщо не встигли наміняти рупій.

Якщо більш-менш орієнтуєтесь по місту, можна сісти на автобус за 25-35 рупій.

Де жити?

Більшість мандрівників селиться в туристичному інкубаторі, районі Тамель, майже всі готелі в Катманду зосереджені тут. Вартість житла там стартує від $3-5 за сингл.

Досвідченні ж мандрівники рекомендують селитися в районі буддистів (Боднатх, Боуда, Бода), там спокійніше і дешевше, та й туристів менше.

Кімнати без особливих претензій, жити можна. Від $6 цілком прийнятні номери. $12-15 як на мене взагалі шикарно. Від $30 для багатих пенсіонерів.

Майте на увазі, гарячої води в Катманду нема в принципі. На дахах стоять баки, що гріються від сонця, от і весь підігрів. Десь під кінець світлового дня, температура води стає прийнятною щоб помитись і не отримати запалення легенів. Але тепла вода швидко закінчується, оскільки всі знають, що саме в цей проміжок часу вона тепла.

А ще в Катманду двічі на день вимикають світло. По графіку. Кожен район в свій час. Місцеві той графі добре знають. В готелях як правило є генератор який живить одну лампу на кімнату і wifi роутер. Розетки залишаються без живлення.

Бронювати житло, за вийнятком дорогих готелів або високого сезону, сенсу нема. По перше на місці можна сторгуватись дешевше, по друге в Азії картинки з букінгу не зобов”язані відповідати реальності.

Українська діяспора в КТМ надає перевагу готелю Kathmandu Friendly Home. $15 за дабл. Якщо скажеш що ти з України, і тут жили твої друзі, ціна падає до $10. Цілком адекватний готельчик за свої гроші, 200 метрів від Тамелю, чистий і не обшарпаний.

Де їсти?

Тут я б не ризикнув їсти.

Тут теж.

Боже упаси!

А тут можна!

Як і всюди на Азії, в Непалі розвинута вулична їжа. На 100 метрів вулиці може бути 2-3 забігайлівки, від ультрахардкору до гламурних кафешок для містерів і “успєшних (тм)” місцевих.

Пафосні завєдєнія мають звичку здирати 10-23% додатково в якості податку, плати за сервіс ітд. Такси завжди вказані мілкими буквами десь знизу меню, майте на увазі.

Як правило я їв в кафешках середнього рівня. По грошах виходило $2,5-3 за хороший обід. Там достатньо чисто, щоб не цепанути якусь гидоту, і не треба переплачувати за понти.

Орієнтування по місту.

В Катманду нема адрес та номерів будинків, не впевнений, що всі вулиці мають назви. Не сядеш так просто в маршрутку, не скажеш шоферу: “висадіть на 700-річчя”. Натомість є райони, якісь відомі локації типу базарів, вокзалів ітд, до них і прив”язуємся.

Мені для орієнтування достатньо було знати тільки назви вокзалів і кількох центральних локацій.

Громадський транспорт сполучає головні вокзали з периферійними. Якщо основний вокзал розрізнити легко, то з периферійним можуть бути проблеми, це може бути якийсь крупний перехресток, або щось в тому роді.

Щоб орієнтуватись в Катманду достатньо знати кілька локацій.

Ратна парк (як пішеца так і читаєца на місцевій мові) – Центральний “парк”.

Старий автовокзал (олд бас парк, пурано бас парк) – основний транспортний вузол яким доведеться користуватись. Знаходиться через дорогу від Ратна парку. Коли їдеш з периферії в центр (на олд бас парк), водіям чомусь простіше зрозуміти Ратна Парк

Ная бас парк (новий автовокзал) – автовокзал на північному заході міста. Тамель – туристичний район міста, так чи інакше, доведеться його відвідати.

Транспорт

По місту

Громадський транспорт представлений автобусами типу наших “Богданів”, та мікроавтобусами а-ля Toyota Hiace. Кажуть існує кольорова диференціація штанів маршрутів (жовтий іде в одну сторону, зелений в іншу), але я жодної закономірності не вловив. Надписи на автобусах, зі зрозумілих причин, також прочитати не вдалося.

В автобусах крім водія завжди є зазивала, в обов”язки якого входить збирати гроші та оголошувати маршрут на зупинках. От в нього якраз можна запитати, чи йде автобус куди нам треба.

Вартість проїзду 25-35 рупій, оплата на виході.

Є вагон таксистів. Середня вартість проїзду на таксі по місту $3-4, залежить як сторгуєтесь. Вночі просять більше.

Міжміський транспорт

Міжміські автобуси в Непалі є двох класів, public bus i tourist bus. Туристичний від звичайного відрізняється лише тим, що трошки новіший, трошки чистіший і трошки дорожчий. А так все решта те саме. Зупиняються біля кожного стовпа, людей пакують в кращих традиціях наших маршруток. Їдуть довго, і по дорозі включають мозговиїдаючу музику.

В місті є 2 основних автовокзали:

Purano bus park (old bus park) – відправляє автобуси на схід в сторону Джірі.

Naya bus park – звітамти автобуси йдуть на захід в сторону Покхари (Бесісахар, Аннапурна)

Десь біля нового автовокзалу.

Автобуси відправляються зранку, в проміжку 5:30-9:30, йдуть довго. Швидкість руху по непальських дорогах рідко коли зашкалює за 50. Білети краще всього брати на вокзалі за день до відправлення.

Каси нового автовокзалу.

Де брати ТІМС і перміти, я вже писав.

Де купувати снарягу, також.

Що дивитись в Катманду.

Площа Дурбар в Катманду – центральна площа старого міста. Не стільки цікава сама площа, як старі квартали біля неї. Безумовний плюс – 15 хв пішки на південь від Тамелю. З головних входів пробують збирати гроші за вхід, але можна спокійно пройти з бічних вуличок.

Центральна частина Катманду, коло площі Дурбар.

Десь там само.

Бода (Боднатх, Боуда) – район де живуть непальські буддисти, та біженці з Тибету. Тут розташована головна буддистська святиня Непалу – Ступа Боднатх. Дуже атмосферний і цікавий район. Тут постійно відбуваються якісь релігійні обряди, і не багато туристів. З бічних входів можна зайти безкоштовно.

Добирання: Їхати до однойменного району.

Сваямбу (Сваямбунатх) – буддистський храмовий комплекс на околицях Катманду, відомий як храм мавп. На правду нічого аж на стільки особливого там нема. Мавп повно і в інших храмах. Знову ж таки, на бічних входах білетерів нема.

Добирання: Їхати автобусом до району Пашупаті, або пішки хвилин 40 від Тамелю.

А от і мавпи.

Пашупатінатх – індуїстський храмовий комплекс, відомий тим, що там спалюють покійників. Дуже цікаве та атмосферне місце, безумовно must see. Вхід 1000 рупій ($10), обійти білетерів не вдалося.

Їхати до району Пашупаті, або йти пішки від Боди.

“Стіл” для погребального вогнища.

Патан – середньовічне місто – сателіт Катманду, зі своєю площею Дурбар та атмосферними кварталами. На порядок цікавіше ніж центральна частина Катманду. Відрізняється нав”язливими білетерами, мене ловили 2 рази. Автобуси на Патан ідуть зі старого автовокзалу.

Старі квартали Патану.

Бхактапур – ще одне середньовічне місто в годині їзди від Катманду. Більше за розміром і в рази цікавіше ніж стара частина Катманду і Патану разом взяті. Вагон пам”ятників архітектури, і майже 100 000 жителів. Ще одне місце must see. Добратися туди можна автобусом зі старого автовокзалу.

Урок математики в одній з Бхактапурських шкіл. Тема уроку – дроби.

На оглядини всіх локацій можна запросто потратити 4-5 днів.

Дя себе виділив ТОР 3: Бода, Пашупатінатх і Бхактапур. В Боді можна подивитися за буддистами, в Пашупатінатху за індуїстами, а в Бхактапурі оглянути середньовічну архітектуру і пройтись по старих кварталах. На оглядини того всього достатньо двох днів. Перший, Пашупатінтх і Бода, вони близько один біля другого. На другий день поїхатив Бхактапур.